wordpress themes.

Просмотры: 72

Якщо виручка перевищила 1 млн. грн. – зареєструйтесь платником податку на додану вартість

ДФС нагадує, що відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися платником податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку І – ІІІ групи.

У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій розміром 1 млн. гривень.

Платник податку, який не подав до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, незалежно від обсягів та незалежно від того, який режим оподаткування використовує суб’єкт господарювання, він зобов’язаний зареєструватися платником податку на додану вартість у разі, якщо ним проводяться операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у ст. 243 Митного кодексу України).

 

 

Відтепер інформацією з відкритих реєстрів ДФС можна скористатись у режимі реального часу

У зв`язку з модернізацією електронних сервісів на веб-порталі ДФС відтепер інформацією з реєстрів ДФС, які є загальнодоступними, можна скористатись у режимі реального часу. Про це повідомила прес-служба Державної фіскальної служби України.

Електронні сервіси «Дані про взяття на облік платників», «Дані реєстру платників ПДВ», «Реєстр платників єдиного податку», «Реєстр страхувальників», «Інформація про РРО» та «Інформація про книги ОРО», «Дані реєстру платників акцизного податку з реалізації пального», «Реєстр осіб, які здійснюють операції з товарами» розміщенні у режимі «Інформація з реєстрів» відкритої частини електронного сервісу «Електронний кабінет платника» (оновлена версія), а також у вкладці «Інформація з реєстрів» в меню електронних сервісів на головній сторінці веб-порталу ДФС.

 

 

 

Граничний термін сплати авансових платежів з ПДФО за 1-й квартал п.р. для підприємців на загальній системі оподаткування – 19 квітня

ДФС нагадує, що відповідно до підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України з внесеними змінами та доповненнями, починаючи з 2016 року авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб фізичними особами підприємцями на загальній системі оподаткування розраховуються самостійно згідно з фактичними даними розміру чистого доходу, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу.

Ці авансові платежі сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Отже, для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, граничний термін сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 1-й квартал п.р. – 19 квітня 2016.

 

Документи, які підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів

Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом України. Фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Згідно з ст. 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Крім того, абзацом п’ятим ст. 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі – Закон № 1382) визначено, що місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання (абзац перший ст. 6 Закону № 1382).

Реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (абзац одинадцятий ст. 3 Закону № 1382).

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства – є підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ст. 5 Закону № 1382).

Відповідно до п.п. 3 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі – Закон № 3773) іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій – чотирнадцятій та сімнадцятій ст. 4 Закону № 3773, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п. 1 ст. 16 Закону № 3773).

Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п. 2 ст. 16 Закону № 3773).

Іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця (ст. 4 Закону № 3773).

Враховуючи вищевикладене, документами, які підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів є паспортний документ та/або імміграційна картка, а також документи, на підставі яких він тимчасово проживає в Україні та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового проживання в Україні.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 103.18).

 

За якою податковою адресою громадянину необхідно подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи?

Згідно з ст. 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом п. 45.1 ст. 45 ПКУ передбачено, що платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.

Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до ст.6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Таким чином, якщо фізична особа знята з реєстрації за однією адресою та не зареєстрована за іншою, то вона повинна подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу за попередньою податковою адресою.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 103.24).

 

Як правильно заповнювати декларацію про доходи

Громадянин подає декларацію про отримані доходи особисто або замість нього це може зробити інша особа, нотаріально уповноважена на ці дії. В Україні кампанія декларування триває до 1 травня, водночас у поточному, 2016 році, враховуючи вихідні дні, останній день подачі декларації – 3 травня. Подають українці декларацію за місцем реєстрації.

З 1 січня 2016 року громадяни декларують доходи за новою формою, що затверджена наказом Мінфіну від 2 жовтня 2015 року № 859. Також цим документом затверджено інструкцію щодо заповнення декларації про майновий стан та доходи.

Фахівці ДФС зауважують, що Додатки декларації заповнюються лише при отриманні таких доходів:

– отриманні доходів від двох та більше податкових агентів, при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015році – 146160 грн);

– операціях з інвестиційними активами;

– отриманні іноземних доходів;

– визначенні оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Таким чином, якщо Ви отримували вказані доходи, пропонуємо Вашій увазі роз’яснення, як потрібно правильно заповнювати розділи декларації. Крім того, нагадуємо, що показники у розділах II – V декларації, додатках проставляються у гривнях з копійками, а достовірність даних підтверджується власноручним підписом фізичної особи – платника податку або особи, уповноваженої на заповнення декларації.

Так, зокрема, розділ II декларації «Доходи, отримані протягом звітного (податкового) року» заповнюється так:

1) у рядку 10 вказується загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, що розраховується як сума значень рядків 10.1 – 10.9 декларації;

– у графі 3 вказується сума річного оподатковуваного доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, з урахуванням податків і внесків, які відповідно до закону утримуються з таких доходів;

– у графі 4 вказується сплачена до бюджету сума податку на доходи фізичних осіб, обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами розділу IV Кодексу покладається на податкового агента, та/або сплачена самостійно протягом звітного податкового року при вчиненні нотаріальних дій;

– у графі 5 вказується сума військового збору, обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами Кодексу покладається на податкового агента;

– у графі 6 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, обов’язок щодо сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами розділу IV Кодексу покладається на платника податку;

– у графі 7 вказується сума військового збору, обов’язок щодо сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами Кодексу покладається на платника податку;

2) у рядку 10.1 вказується сума доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховані (виплачені, надані) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

3) у рядку 10.2 вказується сума доходів від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого та/або нерухомого майна, розмір яких визначається згідно зі статтями 172, 173 розділу IV Кодексу;

– у графі 3 рядка 10.2 декларації вказується загальний річний дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна.

Дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається, виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку);

– у графі 4 рядка 10.2 декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, утриманого (сплаченого) податковим агентом та/або самостійно сплаченого під час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна;

– у графі 5 рядка 10.2 декларації вказується сума військового збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом та/або самостійно сплаченого під час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна;

– у графі 6 рядка 10.2 декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування;

– у графі 7 рядка 10.2 декларації вказується сума військового збору, що підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування, розрахована за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу;

4) у рядку 10.3 вказується сума доходів від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), розмір яких визначається згідно з пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу.

5) у рядку 10.4 вказується сума інвестиційних прибутків, отриманих від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, розмір яких визначається згідно з пунктом 170.2 статті 170 розділу IV Кодексу. У разі отримання таких прибутків разом з декларацією заповнюється та подається додаток Ф2 до декларації;

Детальна інформація викладена в Інструкції щодо заповнення декларації про майновий стан і доходи, ознайомитися можна за посиланнямhttp://sfs.gov.ua/data/normativ/000/001/65107/_nstrukts_ya_nova_16_

 

 

 

Яким чином ФОП сплачують єдиний внесок у разі припинення підприємницької діяльності

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП – платники ЄП.

Підпунктом 2 п. 5 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449), визначено, що ФОП, крім ФОП – платників ЄП, здійснюють розрахунок ЄВ за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується ЄВ, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування ЄВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п.п. 2 п. 6 розд. ІV Інструкції № 449 ФОП – платники ЄП сплачують ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ. Платники можуть сплачувати ЄВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ.

Зазначена категорія платників самостійно для себе обчислює суму ЄВ, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, незалежно від отримання доходу (прибутку) (п.п. 1 п. 6 розд. ІV Інструкції № 449).

Зняття з обліку платників ЄВ – ФОП здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзац сьомий частини першої ст. 5 Закону № 2464).

Відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Пунктом 8 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), встановлено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП зобов’язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності ФОП зобов’язані подати Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ і сплатити ЄВ за останній звітний період до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому, ФОП на загальній системі оподаткування сплачують ЄВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожний місяць звітного періоду, у якому отримано дохід (прибуток).

ФОП – платники ЄП зобов’язані сплатити ЄВ в розмірі, який визначають самостійно, але не менше мінімального страхового внеску, за кожний місяць звітного періоду незалежно від того, здійснювали вони підприємницьку діяльність чи ні. Місяць, в якому було припинено підприємницьку діяльність, відноситься до звітного періоду (місяця), за який сплачується ЄВ, незалежно від дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

 

 

 

Які господарські операції впливають на статус платника ПДВ?

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, зокрема, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування ПДВ).

Згідно із розділами V та XX Податкового кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Отже, для цілей реєстрації платником ПДВ до оподатковуваних операцій належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Тобто, якщо протягом останніх 12 календарних місяців загальна сума від здійснення вищевказаних операцій сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування ПДВ), такому суб’єкту господарювання слід подати реєстраційну заяву до податкової інспекції за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

 

 

 

Для фізичних осіб – платників податків у 2016 році розширено перелік доходів, які не оподатковуються

ДФС звертає увагу, що відповідно до Закону України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» з 01.01.2016 розширено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а саме:

– сума коштів, яка надається платнику податку міжнародною фінансовою організацією в межах своєї офіційної діяльності в Україні у зв’язку із здійсненням заходів щодо енергоефективності та енергозбереження в рамках реалізації в Україні проектів міжнародної фінансової організації (як безпосередньо, так і через уповноважені банки або іншим способом, передбаченим відповідним проектом такої міжнародної фінансової організації) (підпункт 165.1.57 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі – Кодекс));

– сума коштів, яка надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, платнику податку іншою, ніж зазначена у підпункті 165.1.57. цього пункту, фінансовою організацією чи фондом, що займається фінансуванням програм розвитку, у зв’язку із здійсненням заходів щодо енергоефективності та енергозбереження в рамках реалізації в Україні проектів такої організації чи фонду (як безпосередньо, так і через уповноважені банки або іншим способом, передбаченим відповідним проектом такої організації чи фонду) (підпункт 165.1.58 пункту 165.1 статті 165 Кодексу);

– сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) (підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).

Такі податкові новації – 2016 року сприяють зниженню податкового тиску на платників податку на доходи фізичних осіб.

Також звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 1.7 пункту 161підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

 

 

Затверджено порядок скасування штрафних санкцій, нарахованих на суму податкового зобов’язання, сплаченого платником без оскарження ППР

Міністерством фінансів України затверджено наказ від 10.02.2016 №40 «Про затвердження Порядку скасу- вання штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов’язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.02.2016 за №300/28430 (далі – Наказ №40).

Зазначений Наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 18.03.2016 (опубліковано в офіційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 18.03.2016 №20).

Відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з внесеними змінами та доповненнями (далі – Кодекс) Наказом №40 затверджено Порядок скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов’язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення (далі – Порядок №4).

Пунктом 35 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу визначено, що тимчасово, до 31.12.2016 включно, платникам податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний) рік складав менше 20 мільйонів гривень, штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму податкового зобов’язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення (далі – ППР) у терміни, визначені цим Кодексом, скасовуються протягом 10 днів з дня сплати такого податкового зобов’язання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зазначена норма не застосовується у разі повторного протягом року визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з одного й того самого податку або збору.

При цьому у разі скасування штрафної санкції відповідне сплачене податкове зобов’язання не підлягає подальшому оскарженню.

Порядок №40 визначає послідовність дій платників податків і контролюючих органів при скасуванні штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму визначеного контролюючим органом податкового зобов’язання, яку платник податків сплатив без оскарження ППР.

Норми зазначеного Порядку застосовуються на період дії пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, тобто до 31.12.2016 включно.

 

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.